Я зник давно, я розчинився в тобі
Відтоді як тебе зустрів, побачив
Я зрікся всіх, і рідних, і близьких
І ворогів усіх відразу я пробачив

Мене немає в світі вже давно
Як і немає в ньому більш нікого
Одна лиш ти, в усьому і завжди
Все зникло у промінні серця твого

Галактика, вселена – також ти
Й боги стоять навколішки у тебе
Лиш ти прошу, прошу прийми
Усе, усе що віддаю тобі від себе

Нічого не потрібно вже мені
Я порох лиш з під ніг твоїх
Я погляд твій, я подих твій
Твоя я праведність і твій я гріх

Ти пекло й рай, усе в одному
Ти радість щастя, і сльоза біди
Ти весь цей вірш, і кожне слово
Ти сонце й спека, і ковток води