Прийшла пора.
Весна.
Від поцілунків сонця
В бруньок вже розпирає груди
І змерзлий горобець в калюжі босоніж
Більш не боїться грипу і застуди І хмари вже втомились
Затуляти сонце
Промінчик вирвався з їх рук
Й мерщій зстрибнув відчинене віконце Трава пробилася крізь щілинку
І озирається довкола
Пора виходити, чи ні?
Земля мовчить. Зігріта все ж сувора Птахи вертаються додому
Несучи на крилі чеканне літо
Грайливий дощ сміється над снігами
Дрібний, дрібний мов сіється крізь сито Струмки біжать на перегін
І десь кінчаються в безмежжі
Ось-ось розвалиться барліг
На волю вийдуть сни ведмежі Земля прокинеться й розбудить
Усе що в ній ще міцно спить
Спіткнувшись блискавка на землю пада
І перший грім, ще трішки й загримить
| 
Адреса на матеріал 