А дітлахи маленьким пальцем водять
І домальовують на шибах щось своє
А хлопчаки на дворі з снігу бабу котять
І дівчинка чорнява з моркви ніс несе

І сніг скрипить попід ногами перехожих
Неначе той старий чумацький віз
На вії падає сніжинка й плаче - тане
Мороз злегка щипає руки, щоки й ніс

І хуртовина кажуть десь застрягла
Зайшла до лісу й присіла на пеньок
А снігопад до вечора скінчився
Відкривши небо для усміхнених зірок

Від сяйва їх дорога наче срібло
Співає і бринить неначе той кришталь
Зима іде на зустріч із весною
Й знімає з міст білим-білу вуаль