Я бачу повсюди будинковий ліс
Макдональдз, сосиска, а може і чіз
Неначе мурашки снують всюди люди
Їдять все навколо, і тягнуть у губи

Один лиш інстинкт залишився у них
Подалі, подалі від всіх земних лих
Трамвай зупинився, і ось знову поїхав
Когось хтось чекає, ну а він не приїхав

Я їду в трамваї, вже на вулиці темно
А він собі котиться тихенько, чемно
Неначе свічки ліхтарі засвітились
Ось люди якісь на трамвай запізнились

А бігти не хочуть, будуть інший чекати
На місці життя лиш не хоче стояти
Воно все вирує наче в вулику бджоли
І пас не дає, б’є саме свої голи

У цій боротьбі лиш трамвай виграє
Йому на все чхати, він знає своє
Він їздить і їздить, не вперед а по колу
Дітей вранці возить із дому у школу

Дорослих він возить щодня на роботу
Вночі у депо десь стоїть біля плоту
Ось він зупинився і я вже виходжу
І поглядом сонним його я проводжу

Та він не помітить що мене вже немає
Він двері свої ось уже зачиняє
На мене хтось дивиться по ту сторону скла
Я став перехожим, як усі тут і вся

Володимир Приступа